22.06.2017

Андрушівська гімназія виборола III-місце за результатами Всеукраїнських учнівських олімпіад третього етапу за 2016-17 н.р.

 


15.05.2017

Вчитись з бажанням перемагати

 


12.05.2017

Районне свято "Обдарована молодь", 2017 р.

 


04.05.2017

Талановиті діти – окраса нації

 


Сенс бути відмінником в школі?

       Чи залежать оцінки в школі від реальних інтелектуальних здібностей ваших дітей? Звичайно, багато хто скаже, що найпрямішим чином і помилятимуться.
Припустимо, що ваша дитина учить усі предмети до ідеалізму, отримує у результаті срібну або золоту медаль, вважає себе розумним і подаючим надії студентом. Але його неодмінно чекає розчарування, коли він розуміє, що життя в школі сильно відрізняється від реальності. І ось тут починається "гра без правил", досягнення мети без чітко показаного способу, як добитися успіху. Якщо у рамках школи учневі дається метод, як виконати завдання, то тут студент або працівник повинні сам вирішити, яким чином і що він робитиме.
        Чим же все-таки погано бути відмінником? Маючи найпряміше відношення до цього питання, я можу перерахувати багато негативних аспектів цієї гонитви за п'ятірками.
Розпочнемо з того, що у відмінника формується середньостатистичне мислення. Поясню: він робить все так, як йому говорять учителі Чим раніше ви усвідомлюєте безглуздя цієї величезної втрати часу і праці в спробі добитися успіху, який жодним чином не пов'язаний з вашою успішністю в школі, тим швидше ви знайдете вірний шлях до самореалізації ваших дітей.

Права та обов’язки батьків дитини

     Турбота про підростаюче покоління хвилює не тільки громадськість нашої держави, але й весь світ.

     Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини.

 


    Батьки та діти

    Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці згідно із законом України від 26 квітня 2001 р. “Про охорону дитинства” (ст. 12).

    Законодавство України, а саме СК в ст. 150, визначає, що батьки зобов’язані виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов’язані поважати дитину, готувати її до самостійного життя.

    Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування про неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання, а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

    Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Оскільки батьківські права є правами на виховання дитини, вони надаються батькам до досягнення дитиною повноліття, після чого припиняються. Батьки не можуть передавати будь-кому ці права або відмовлятися від них, але мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

    При неналежному виконанні батьками (одним із них) обов’язку по вихованню дітей або зловживанні батьківськими правами дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї. Вона має право звертатися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має також право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо До суду, якщо вона досягла 14-річного віку.

    Законодавчо встановлений принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, і жоден із них не має будь-яких переваг. Питання щодо виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не заважає нормальному розвиткові дитини.

    Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим із них, хто проживає окремо від дитини. Той із батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов’язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

    Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо).

    Згідно зі ст. 154 СК України батьки мають право на самозахист дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як законні представники без спеціальних на те повноважень. Вони мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

    Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов’язки щодо дитини, як і повнолітні, й можуть їх здійснювати самостійно, а по досягненні неповнолітніми батьками чотирнадцяти років мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини. Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну правову допомогу.

    На органи опіки і піклування покладено вирішення спорів щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Так, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших питань, що мають істотне значення для справи. Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим для виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від неї.

    Якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий із батьків має право на звернення до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров’я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це стосується інтересів дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

    За заявою заінтересованої особи суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

    У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

    Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

    Забезпечення прав і добробуту дітей є ключем до стійкого розвитку країн і до миру та безпеки у всьому світі. Виконання цього обов’язку в повному масштабі, послідовно і за будь-яку ціну є сутністю правильного лідерства. Глави держав і урядів несуть левову частку цієї відповідальності, проте зобов’язання та дії очікуються також і від інших: від громадських активістів та підприємців, від діячів мистецтва і науки, від релігійних лідерів і журналістів і, нарешті, від самих дітей та підлітків”.

Тест для батьків

Більшість батьків свято переконані, що вони гарні батьки.

 

     Про своїх дітей одні батьки розповідають стороннім лише хороше, а другі – не соромляться жалітися на них. Стосунки батьків і дітей – вічна проблема, з якою зіштовхується кожне покоління. Чому в одних сім’ях – мир і спокій, а в інших – сварки, крики і скандали? Якими бачать діти своїх батьків? Якими батьками ви насправді є? На ці запитання допоможе відповісти цей тест. Виберіть свої варіанти відповідей на 10 запитань і позначте їх.

1. Чи читаєте ви своїй дитині книжки перед сном?
- систематично – 3;
- інколи – 1;
- ніколи, читає дружина (чоловік, бабуся, дідусь тощо) – 0;
- а навіщо забивати дурницями дитині голову перед сном? – 2.

2. Чи довіряє вам дитина свої таємниці і переживання?
- у хвилини відвертості – так – 3;
- про всі таємниці дізнаюся від сусідів, вихователів (вчителів), знайомих – 4;
- а навіщо мені її таємниці? – 1;
- як мені знадобиться дізнатися, натисну – і все скаже – 2.

3. Скільки часу за день ви спілкуєтесь з дитиною?
- стільки, скільки конче необхідно – 2;
- з ранку до ночі – 4;
- увесь вільний час – 3;
- я не маю часу для спеціального спілкування – 1.

4. Якщо вихователька (вчителька) не задоволена поведінкою чи результатами навчання вашої дитини, що ви зробите?
- дам прочухана, не дозволю дивитися мультики (піти погуляти тощо), примушу визубрити новий матеріал тощо – 2;
- допоможу дитині розібратися в ситуації (зрозуміти складний матеріал) – 3;
- дитина отримала зауваження (погану оцінку) – нічого страшного, наступного разу виправиться – 1;
- влаштую скандал виховательці (вчительці) – 4.

5. Як ваша сім’я проводить літній відпочинок?
- тато – в один бік, мама – в другий, діти – до бабусі (в табір тощо) – 1;
- намагаємося провести відпочинок разом – 3;
- відправляємо дітей до бабусі чи в табір, а самі їдемо відпочивати – 2;
- куди дитина захоче, туди й поїде – 4.

6. Після сварки з дитиною хто першим починає миритися?
- той, хто першим усвідомить свою провину – 3;
- ніхто і ніколи, все налагоджується само собою – 1;
- певна річ, дитина, вона ж наймолодша – 2;
- завжди я, шкода ж дитини! – 4.

7. Чи намагаєтеся ви виконати всі бажання своєї дитини?
- так, стараюся виконати усі – 4;
- так, якщо маю кошти і час – 3;
- бажання – так, примхи – ні – 2;
- це діти мають виконувати бажання дорослих – 1.

8. Як часто ви даєте дитині вказівки, поради, робите зауваження?
- постійно – 2;
- не втручаюсь в життя дитини – 4;
- у разі необхідності – 3;
- давати поради і вчити жити – безнадійна справа, тому я усім раджу цього не робити – 1.

9. Чи здатні ви віддати свою дитину надовго (більше місяця) на виховання державному закладу чи родичам?
- тільки якщо нема іншого виходу – 3;
- так я і роблю – 2;
- ніколи в світі – 4;
- де захоче, там і житиме – 1.

10. Якщо дитина без дозволу взяла гроші і потратила на свої витребеньки, що ви зробите?
- шкуру здеру! – 2;
- поговорю, поясню, чому так не можна робити – 3;
- то й нехай, «все найкраще – дітям!» – 4;
- в моєму домі гроші не валяються абиде – 1.

    А тепер підрахуйте суму балів за усі ваші відповіді. Нижче наведені розшифровки отриманих чисел.

    Від 10 до 15 балів. Ви – байдужа мати чи батько. Для вас дитина – другорядний продукт вашого життя, досить обтяжливий додаток, щоб не сказати тягар. Ваше життєве кредо: “Хочу пожити для себе!”, і саме на цьому базуються ваші стосунки з дитиною. Оскільки ви живете тільки власним життям, в якому для дитини місяця нема, то ваша байдужість, відповідно, рано чи пізно викличе байдужість до вас з боку дитини. Рік у рік емоційна відстань між вами і дитиною зростатиме і зрештою перетвориться на прірву. Ви не потребуєте і не відчуваєте радості і тепла від спілкування з дитиною. Вас пов’язують лише побут, матеріальні речі. Коли дитина виросте і стане самостійною, порвуться й ці ниточки, тож ви станете не потрібні одне одному навзаєм.

    Від 16 до 25 балів. Ви – тиран. Вважаючи себе найголовнішим членом сім’ї, на якому «все тримається», ви вимагаєте від дитини незаперечного послуху і покірності. Для вас існує лише ваша думка, а думка, бажання, проблеми дитини вас не цікавлять, оскільки не є важливими. Ви твердо знаєте, як треба виховувати дитину, і чітко дотримуєтесь своїх правил. Опір дитини вас обурює і доводить до шаленства. Можливо, ваша дитина намагається врятуватись від вас тим, що замикається в собі і мовчки, покірно вислуховує ваші нотації та виконує ваші вимоги. Цілком можливо, що коли „ваша слухняна овечка” виросте, то почне робити все навпаки, тож матимете цілковиту протилежність тому, чого ви навчали довгі роки. А можливо, збереже зовнішню слухняність і намагатиметься триматись від вас якнайдалі…

    Від 26 до 34 балів. Ви – справді хороша мати чи батько. Маєте повний контакт з дитиною, знаєте її таємниці, проблеми, радощі й болі. Дитина вважає вас своїм другом, не хоче засмучувати вас своєю поведінкою, а якщо все-таки так стається, то ви швидко знаходите порозуміння, і конфлікт не переростає у хронічні скандали. Ви знаєте свою дитина і можете передбачити її реакцію чи поведінку у певних ситуаціях. Дитина почувається захищеною у сім’ї. У вас справжні близькі стосунки, що не переходять в панібратство, бо ви вмієте зберігати дистанцію і авторитет, бути вимогливим при потребі.

     Від 35 до 40 балів. Ви – прислуга своєї дитини. За власним бажанням ви обслуговуєте її не тільки в побутовому сенсі, а й у моральному: дитина крутить вами, як собі хоче, пристосовує вас до своїх потреб і виконання бажань, вважаючи себе пупом землі. Будьте готові до того, що коли вона виросте, то не буде рахуватися з вами. Можливо, ви свідомо приносите себе в жертву, але задумайтесь ще й про таке: плекаючи егоїста, ви виростите нещасну людину, бо рано чи пізно ваша дитина з’ясує, що світ таки не крутиться тільки навколо неї. І хтозна, чи зможе вона з цим примиритися…

 

     Журнал „Ангелятко”

 

Чому ж виникають конфлікти між батьками і дітьми?

 (Робота Юрченко Вікторії над  п'ятьма середньостатистичними сім'ями)

 Чому ж виникають конфлікти між батьками і дітьми?

    Провівши опитування серед 5-ти сімей можу виділити декілька площин конфліктів:

  • розбіжності членів родини з питань виховання;
  • суперечливість, непослідовність, неадекватність;
  • опіка і заборони в багатьох сферах життя дітей; 
  • підвищені вимоги до дітей, часте застосування погроз, осудів

   Часто основою проблем являється вікові кризи дітей:

        • криза першого року (перехід від дитинства до раннього дитинства);

        • криза «трьох років» (перехід від раннього дитинства до дошкільного віку);

        • криза 6-7 років (перехід від дошкільного до молодшого шкільного віку);

        • криза статевого дозрівання (перехід від молодшого шкільних до підліткового віку — 12—14 років);

        • підліткова криза 15-17 років

 

   Найбільше часто конфлікти в батьків виникають з дітьми підліткового віку. Психологи виділяють наступні типи конфліктів підлітків з батьками:

  • конфлікт нестійкості батьківського відношення (постійна зміна критеріїв оцінки дитини);
  • конфлікт гіперопіки;
  • конфлікт неповаги прав на самостійність (тотальность вказівок і контролю);
  • конфлікт батьківського авторитету (прагнення домогтися свого в конфлікті за будь-яку ціну).

   Звичайно дитина на домагання і конфліктні дії батьків відповідає такими реакціями (стратегіями), як:

         • реакція опозиції (демонстративні дії негативного характеру);

         • реакція відмовлення (непокора вимогам батьків);

         • реакція ізоляції (прагнення уникнути небажаних контактів з батьками, приховування інформації і дій).

 

   Хочу підтвердити попередньо сформовану інформацію такими цитатами, що отримала від дітей та батьків цих сімей:

      «Мені вже 17 років, а з мамою ми ще жодного разу не говорили по душах... Я б навіть розповіла усе, що мене хвилює, будь-якій іншій жінці»

      «Увечері батьки тільки встигають запитати: «Як справи в школі?» А нам на це питання набридло відповідати і здається, що батьків більше нічого не цікавить...»

      «Мій чоловік працює на двох роботах, так як мого заробітку вистачає на проживання на місяць. А ще ми хочемо назбирати грошей, щоб допомогти поступити нашому синові. Він вже дорослий. Ми стали рідше розмовляти, але я думаю він все розуміє… він же дорослий»

      «Ми стомилися чекати її ввечері, ці гулянки, хлопці… ми дуже переживаємо за нашу дівчинку»

      «Моєму другу пощастило з батьками, тому що вони вважають свого сина за людину. Я цілі дні проводжу в їхньому будинку. Його батько любить відгадувати кросворди, заводити радіолу; нашу музику називає «шум», але дозволяє слухати... Моя мама, навпаки, думає тільки про мої уроки. Що я людина, у мене можуть бути справи - це їй навіть у голову не приходить. Кандидат наук а до телефону не кличе. Розмовляє із мною начебто завжди з образою, хоче аби я усе вивчив. У будинку в нас страшенна нудьга...»

      «Я зовсім його не бачу. Він днями пропадає у свого друга. А мені так важко виховувати його без батька. Останнім часом він став некерованим. Як можна не звертати увагу на своє навчання… у нього в голові тільки друзі, відпочинок та комп’ютери…»

 

     І можна навести безліч прикладів… Ці сім’ї не є неблагополучними, вони мають середньостатистичні заробітки, певні можливості, покладають багато сили на виховання дітей, та все ж в певний період з’являються конфлікти. Вони не є погіршовальною ознакою, можливо навіть підтвердженням нормальності.

     Просто кожен виховує свою дитину так, як вважає за потрібне і ніхто не може вказувати на неправильність їх вибору у цій нелегкій роботі.

 

Шкільний сайт допоможе батькам

   Поки що шкільні сайти, які інформують батьків про навчання та іншу шкільну діяльність їхніх дітей, - явище спорадичне. Але в майбутньому вони з'являться, і вчителі повинні уявляти, яку інформацію вони даватимуть батькам. Ось, наприклад, як подібний сайт функціонує в одній з американських шкіл.

   Шкільний округ Лугуті (Loogootee Community School Corporation) усвідомлює, що багато батьків хотіли би відіграти неабияку роль у навчанні своїх дітей, так само як і стати активними членами загальної команди вихователів. Для того щоби полегшити це, ми даємо вам можливість за допомогою Інтернету бачити з дому чи з офісу інформацію про сімейне становище, поточну успішність, відвідування, результати тестів за певний строк навчання та за семестр, розклад уроків, записи про...

Як допомогти дитині приготувати уроки?

 
Батьки, які практично одразу надають дітям повну самостійність у приготуванні уроків, так само не праві, як і ті, які надмірно опікають дітей.

“ Уроки задані тобі, а не мені !”- Таке ставлення батьків викликає у дитини образу на байдужість рідних до важливих для неї шкільних справ. В цьому випадку страждає якість завдань, що виконуються.

“Ну, що НАМ сьогодні задано?” /при цьому розкриваються підручники і зошити/ - Ця позиція батьків формує у дитини безвідповідальність, впевненість, що все буде зроблено гарно і без її власних зусиль.

Що ж потрібно, а що не потрібно робити батькам при спільному приготуванні уроків? Як привчити дитину до виконання домашніх завдань?

1. Перевірте, чи правильно організовано робоче місце дитини? /джерело світла повинно знаходитись попереду і зліва, на столі не повинно бути ніяких зайвих речей/.

2. Уточніть режим дня, розплануйте разом з дитиною час, коли вона сяде за уроки. 
Починати виконувати домашні завдання найкраще через годину – півтори після повернення дитини зі школи, щоб вона змогла відпочити від занять, але ще не втомилась і не встигла стати збудженою від домашніх справ. Якщо дитина відвідує гурток чи лягає спати вдень, то можна сідати за уроки і пізніше. Але в будь-якому випадку не можна відкладати це на вечір.

3. Розплануйте разом з дитиною послідовність приготування уроків і намагайтесь заздалегідь визначити час, який їй знадобиться для виконання кожного завдання.
Спочатку краще виконати невелике завдання, яке подобається дитині – це допоможе їй зосередитись і включитись в роботу на емоційному підйомі. Потім – найбільш важке, поки вона ще не втомилася. Творчу роботу /малювання, ліплення, виконання поробок/ краще залишити на кінець занять - їх не слід обмежувати в часі.
Для 7-літньої дитини час безперервної роботи не повинен перевищувати 15-20 хв, до кінця початкової школи він може доходити 30-40 хв. Потім дитині необхідно відпочити 5-10 хв, під час чого бажано зробити рухливі вправи. До початку виконання будь-якого завдання спитайте дитину: «Як ти вважаєш, скільки тобі потрібно часу, щоб виконати завдання? Поставте перед нею годинник і після закінчення роботи обов’язково зверніть увагу дитини на те, скільки часу витрачено. Це сприяє формуванню організованості і “відчуття часу”.

4. Контролюйте разом з дитиною виконання наміченного плану роботи. 
Підвищена відволікаємість природна для молодшого віку. Здолати її дитині повинен допомогти дорослий. Навички роботи, набуті в перші роки навчання, залишаються на все життя. Звичка працювати чітко і організовано допоможе вашій дитині справитись з великими навантаженнями, які чекають її в середній і старшій школі. З самого початку дитина повинна знати, що на робочому місці ПРАЦЮЮТЬ, а граються, малюють, харчуються - в іншому місці. Якщо ви бачите, що дитина катає машинку по зошиту і відчуваєте, що вона втомилася, краще дайте їй додаткову перерву. Не припускайте “ розтягування” завдання за рахунок інших “справ”, які сама для себе знаходить дитина, не виходячи із-за стола. Намагайтесь відділити одне від іншого, і у дитини з часом формується умовний рефлекс - робоче місце буде викликати у нього стан мобілізації і працездатності.

5. Допоможіть дитині, якщо вона зіткнулась з нездоланними труднощами. 
Не треба підміняти діяльність дитини своєю. Навчання - це праця, яка потребує зусилля і напруги. Дитина повинна вчитися самостійно, вчитись переборювати труднощі. Однак, якщо на даному етапі важкість для нього нездоланна - обов’язково допоможіть! Інакше досвід невдачі може закріпитись і привести до явища, яке психологи називають “вивченою безпорадністю”. Якщо довготривалі зусилля не приводять до успіху, людина перестає вірити в свої сили, стає пасивною і безініциативною. Однак цей випадок /дитина намагається, але не може справитися з завданням/ треба вміти відділяти від ситуацій, коли вона зловживає вашею допомогою і звертається за кожною дрібницею. В цьому випадку Ви можете поставити йому умову: “Я можу відповісти тільки на два /3,4/ твоїх питання. Намагайся виконати завдання сам, а два самих важких питання ми с тобою розберем разом”.

6. Емоційно підтримуйте дитину. 
Школа висуває дитині важливі вимоги, протягом дня вона отримує велике емоційне та інтелектуальне навантаження. Задача дорослого -“бути поруч”, разом з дитиною радіти з її успіхів і хвилюватись за її невдачі і труднощі. Погана оцінка - серйозне покарання для дитини. Якщо Ви бачите, що дитина засмучена, не треба виказувати їй свою невдоволеність. Більше за все їй зараз потрібна Ваша підтримка, розуміння, здатність розділити її почуття

7. Не давайте дитині додаткових домашніх завдань і не примушуйте знову виконувати погано виконану класну роботу.  
Можна запропонувати перевірити її і виправити помилки, але переписувати не треба. Повторне виконання вже зробленого завдання приймається як непотрібне, докучне. Воно відбиває бажання займатися, позбавляє віри в свої сили.

8. Поступово знижуйте ступінь контролю. 
Пряму участь і виконання уроків можна буде замінити своєю присутністю. Потім сидіти поруч з дитиною не протягом виконання нею всього домашнього завдання, а тільки перші кілька хвилин, підходячи до неї на деякий час роботи. Під кінець початкової школи дитина повинна навчитися виконувати домашнє завдання самостійно, показуючи батькам тільки готовий результат.

Незмінним повинні залишитись тільки інтерес і увага до життя Вашого маленького школяра!

   Адміністрація гімназії звертається до батьків з проханням постійно контролювати виконання учнями вимог щодо зовнішнього вигляду. Ці вимоги співпадають з державною політикою України у цьому питанні. Крім того, дані вимоги допомагають правильному вихованню ділової культури та зменшують відповідні видатки батьків.

   Згідно з Указом Президента України від 02.06.1996 р. № 417 «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти», Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.96р. № 1004 «Про запровадження шкільної форми для учнів середніх закладів освіти» учень повинен з’являтися до школи у формі, яка є обов’язковою. Шкільна форма учня Андрушівської гімназії має встановлений зразок, затверджений протоколом спільного засідання педагогічної ради, батьківського комітету та учнівським парламентом.

 

Вимоги до зовнішнього вигляду учнів

 


Щоденний одяг для занять (хлопці):

  • для учнів 1-7 класів діловий костюм: піджак зеленого, брюки чорного кольору
  • для учнів 8-11 класів діловий костюм чорного кольору
  • Сорочка біла або однотонна світлого кольору
  • Краватка чорна або однотонна стриманого кольору
  • Туфлі (не кросівки)

Зміни, які допускаються взимку, при низькій температурі:

  • Легкий светр (гольф) під піджак.
  • Жилет (на сорочку під піджак).

Зміни, які допускаються влітку, при високій температурі:

  • Біла сорочка з коротким рукавом (не футболка) без піджака.
  • Літні відкриті туфлі.

Щоденний одяг для занять (дівчата)

  • Для учениць 1-7 класів діловий костюм (жакет зеленого кольору та спідниця без розрізів до коліна чорного кольору; жакет зеленого кольору та брюки (не джинси та не stretch – модель) чорного кольору; жакет зеленого кольору та сарафан чорного кольору) .
  • Для учениць 8-11 класів діловий костюм чорного кольору (жакет та спідниця без розрізів до коліна, жакет та брюки (не джинси та не stretch – модель) чорного кольору, жакет та сарафан чорного кольору) .
  • Блуза біла або однотонна світлого кольору (не футболка або майка).
  • Туфлі (без підборів або невисокий каблук, платформа помірної висоти, не кросівки).
  • Колготи тілесного або темного кольору.


Зміни, які допускаються взимку, при низькій температурі:

  • Легкий светр (гольф) під жакет.
  • Жилет (на блузу під піджак).

Зміни, які допускаються влітку при високій температурі:

  •  Блуза з коротким рукавом (не футболка) без жакета.
  • Літні відкриті туфлі.

Важливо:

  • Шкільна форма має бути бездоганно випрана та випрасувана.
  • Учні 1- 11 класів повинні мати в школі змінне взуття. Воно має бути чистим.
  • Учень повинен мати чисту носову хустинку, гребінець.
  • Учень зобов’язаний слідкувати за чистотою тіла, рук, зубів, носа, вух.
  • У другій половині дня (під час роботи групи подовженого дня) для 1-5 класів дозволяється зміна ділового одягу на одяг довільно спортивного стилю.


Одяг для занять фізичною культурою:

  • Спортивний костюм.
  • Футболка.
  • Кросівки або кеди.
  • Змінні шкарпетки.
  • Стрічка або заколка для довгого волосся.

Доповнення при заняттях взимку на свіжому повітрі:

  • Спортивний капелюх
  • Куртка або додатковий спортивний костюм
  • Рукавички

Категорично не дозволяється:

  • Мати неохайне довге волосся, фарбувати його.
  • Мати довгі нігті або вкривати їх лаком яскравого кольору.
  • Накладати макіяж на обличчя.
  • Носити прикраси (крім пари невеликих сережок для дівчат)
  • Використовувати на території школи значки політичних партій та релігійних конфесій
  • Не допускається вживання нецензурних слів.
  • У школі категорично забороняється палити.

 

 

2010 - 2015 © Андрушівська гімназія