22.06.2017

Андрушівська гімназія виборола III-місце за результатами Всеукраїнських учнівських олімпіад третього етапу за 2016-17 н.р.

 


01.06.2017

Районне свято "Обдарована молодь", 2017 р.

 


20.04.2016

Учні Андрушівської гімназії вибороли призові місця на обласній олімпіаді з астрономії

 


19.06.2015

День бігу в Андрушівській гімназії

 


Чому ж виникають конфлікти між батьками і дітьми?

 (Робота Юрченко Вікторії над  п'ятьма середньостатистичними сім'ями)

 Чому ж виникають конфлікти між батьками і дітьми?

    Провівши опитування серед 5-ти сімей можу виділити декілька площин конфліктів:

  • розбіжності членів родини з питань виховання;
  • суперечливість, непослідовність, неадекватність;
  • опіка і заборони в багатьох сферах життя дітей; 
  • підвищені вимоги до дітей, часте застосування погроз, осудів

   Часто основою проблем являється вікові кризи дітей:

        • криза першого року (перехід від дитинства до раннього дитинства);

        • криза «трьох років» (перехід від раннього дитинства до дошкільного віку);

        • криза 6-7 років (перехід від дошкільного до молодшого шкільного віку);

        • криза статевого дозрівання (перехід від молодшого шкільних до підліткового віку — 12—14 років);

        • підліткова криза 15-17 років

 

   Найбільше часто конфлікти в батьків виникають з дітьми підліткового віку. Психологи виділяють наступні типи конфліктів підлітків з батьками:

  • конфлікт нестійкості батьківського відношення (постійна зміна критеріїв оцінки дитини);
  • конфлікт гіперопіки;
  • конфлікт неповаги прав на самостійність (тотальность вказівок і контролю);
  • конфлікт батьківського авторитету (прагнення домогтися свого в конфлікті за будь-яку ціну).

   Звичайно дитина на домагання і конфліктні дії батьків відповідає такими реакціями (стратегіями), як:

         • реакція опозиції (демонстративні дії негативного характеру);

         • реакція відмовлення (непокора вимогам батьків);

         • реакція ізоляції (прагнення уникнути небажаних контактів з батьками, приховування інформації і дій).

 

   Хочу підтвердити попередньо сформовану інформацію такими цитатами, що отримала від дітей та батьків цих сімей:

      «Мені вже 17 років, а з мамою ми ще жодного разу не говорили по душах... Я б навіть розповіла усе, що мене хвилює, будь-якій іншій жінці»

      «Увечері батьки тільки встигають запитати: «Як справи в школі?» А нам на це питання набридло відповідати і здається, що батьків більше нічого не цікавить...»

      «Мій чоловік працює на двох роботах, так як мого заробітку вистачає на проживання на місяць. А ще ми хочемо назбирати грошей, щоб допомогти поступити нашому синові. Він вже дорослий. Ми стали рідше розмовляти, але я думаю він все розуміє… він же дорослий»

      «Ми стомилися чекати її ввечері, ці гулянки, хлопці… ми дуже переживаємо за нашу дівчинку»

      «Моєму другу пощастило з батьками, тому що вони вважають свого сина за людину. Я цілі дні проводжу в їхньому будинку. Його батько любить відгадувати кросворди, заводити радіолу; нашу музику називає «шум», але дозволяє слухати... Моя мама, навпаки, думає тільки про мої уроки. Що я людина, у мене можуть бути справи - це їй навіть у голову не приходить. Кандидат наук а до телефону не кличе. Розмовляє із мною начебто завжди з образою, хоче аби я усе вивчив. У будинку в нас страшенна нудьга...»

      «Я зовсім його не бачу. Він днями пропадає у свого друга. А мені так важко виховувати його без батька. Останнім часом він став некерованим. Як можна не звертати увагу на своє навчання… у нього в голові тільки друзі, відпочинок та комп’ютери…»

 

     І можна навести безліч прикладів… Ці сім’ї не є неблагополучними, вони мають середньостатистичні заробітки, певні можливості, покладають багато сили на виховання дітей, та все ж в певний період з’являються конфлікти. Вони не є погіршовальною ознакою, можливо навіть підтвердженням нормальності.

     Просто кожен виховує свою дитину так, як вважає за потрібне і ніхто не може вказувати на неправильність їх вибору у цій нелегкій роботі.

 

Шкільний сайт допоможе батькам

   Поки що шкільні сайти, які інформують батьків про навчання та іншу шкільну діяльність їхніх дітей, - явище спорадичне. Але в майбутньому вони з'являться, і вчителі повинні уявляти, яку інформацію вони даватимуть батькам. Ось, наприклад, як подібний сайт функціонує в одній з американських шкіл.

   Шкільний округ Лугуті (Loogootee Community School Corporation) усвідомлює, що багато батьків хотіли би відіграти неабияку роль у навчанні своїх дітей, так само як і стати активними членами загальної команди вихователів. Для того щоби полегшити це, ми даємо вам можливість за допомогою Інтернету бачити з дому чи з офісу інформацію про сімейне становище, поточну успішність, відвідування, результати тестів за певний строк навчання та за семестр, розклад уроків, записи про...

Як допомогти дитині приготувати уроки?

 
Батьки, які практично одразу надають дітям повну самостійність у приготуванні уроків, так само не праві, як і ті, які надмірно опікають дітей.

“ Уроки задані тобі, а не мені !”- Таке ставлення батьків викликає у дитини образу на байдужість рідних до важливих для неї шкільних справ. В цьому випадку страждає якість завдань, що виконуються.

“Ну, що НАМ сьогодні задано?” /при цьому розкриваються підручники і зошити/ - Ця позиція батьків формує у дитини безвідповідальність, впевненість, що все буде зроблено гарно і без її власних зусиль.

Що ж потрібно, а що не потрібно робити батькам при спільному приготуванні уроків? Як привчити дитину до виконання домашніх завдань?

1. Перевірте, чи правильно організовано робоче місце дитини? /джерело світла повинно знаходитись попереду і зліва, на столі не повинно бути ніяких зайвих речей/.

2. Уточніть режим дня, розплануйте разом з дитиною час, коли вона сяде за уроки. 
Починати виконувати домашні завдання найкраще через годину – півтори після повернення дитини зі школи, щоб вона змогла відпочити від занять, але ще не втомилась і не встигла стати збудженою від домашніх справ. Якщо дитина відвідує гурток чи лягає спати вдень, то можна сідати за уроки і пізніше. Але в будь-якому випадку не можна відкладати це на вечір.

3. Розплануйте разом з дитиною послідовність приготування уроків і намагайтесь заздалегідь визначити час, який їй знадобиться для виконання кожного завдання.
Спочатку краще виконати невелике завдання, яке подобається дитині – це допоможе їй зосередитись і включитись в роботу на емоційному підйомі. Потім – найбільш важке, поки вона ще не втомилася. Творчу роботу /малювання, ліплення, виконання поробок/ краще залишити на кінець занять - їх не слід обмежувати в часі.
Для 7-літньої дитини час безперервної роботи не повинен перевищувати 15-20 хв, до кінця початкової школи він може доходити 30-40 хв. Потім дитині необхідно відпочити 5-10 хв, під час чого бажано зробити рухливі вправи. До початку виконання будь-якого завдання спитайте дитину: «Як ти вважаєш, скільки тобі потрібно часу, щоб виконати завдання? Поставте перед нею годинник і після закінчення роботи обов’язково зверніть увагу дитини на те, скільки часу витрачено. Це сприяє формуванню організованості і “відчуття часу”.

4. Контролюйте разом з дитиною виконання наміченного плану роботи. 
Підвищена відволікаємість природна для молодшого віку. Здолати її дитині повинен допомогти дорослий. Навички роботи, набуті в перші роки навчання, залишаються на все життя. Звичка працювати чітко і організовано допоможе вашій дитині справитись з великими навантаженнями, які чекають її в середній і старшій школі. З самого початку дитина повинна знати, що на робочому місці ПРАЦЮЮТЬ, а граються, малюють, харчуються - в іншому місці. Якщо ви бачите, що дитина катає машинку по зошиту і відчуваєте, що вона втомилася, краще дайте їй додаткову перерву. Не припускайте “ розтягування” завдання за рахунок інших “справ”, які сама для себе знаходить дитина, не виходячи із-за стола. Намагайтесь відділити одне від іншого, і у дитини з часом формується умовний рефлекс - робоче місце буде викликати у нього стан мобілізації і працездатності.

5. Допоможіть дитині, якщо вона зіткнулась з нездоланними труднощами. 
Не треба підміняти діяльність дитини своєю. Навчання - це праця, яка потребує зусилля і напруги. Дитина повинна вчитися самостійно, вчитись переборювати труднощі. Однак, якщо на даному етапі важкість для нього нездоланна - обов’язково допоможіть! Інакше досвід невдачі може закріпитись і привести до явища, яке психологи називають “вивченою безпорадністю”. Якщо довготривалі зусилля не приводять до успіху, людина перестає вірити в свої сили, стає пасивною і безініциативною. Однак цей випадок /дитина намагається, але не може справитися з завданням/ треба вміти відділяти від ситуацій, коли вона зловживає вашею допомогою і звертається за кожною дрібницею. В цьому випадку Ви можете поставити йому умову: “Я можу відповісти тільки на два /3,4/ твоїх питання. Намагайся виконати завдання сам, а два самих важких питання ми с тобою розберем разом”.

6. Емоційно підтримуйте дитину. 
Школа висуває дитині важливі вимоги, протягом дня вона отримує велике емоційне та інтелектуальне навантаження. Задача дорослого -“бути поруч”, разом з дитиною радіти з її успіхів і хвилюватись за її невдачі і труднощі. Погана оцінка - серйозне покарання для дитини. Якщо Ви бачите, що дитина засмучена, не треба виказувати їй свою невдоволеність. Більше за все їй зараз потрібна Ваша підтримка, розуміння, здатність розділити її почуття

7. Не давайте дитині додаткових домашніх завдань і не примушуйте знову виконувати погано виконану класну роботу.  
Можна запропонувати перевірити її і виправити помилки, але переписувати не треба. Повторне виконання вже зробленого завдання приймається як непотрібне, докучне. Воно відбиває бажання займатися, позбавляє віри в свої сили.

8. Поступово знижуйте ступінь контролю. 
Пряму участь і виконання уроків можна буде замінити своєю присутністю. Потім сидіти поруч з дитиною не протягом виконання нею всього домашнього завдання, а тільки перші кілька хвилин, підходячи до неї на деякий час роботи. Під кінець початкової школи дитина повинна навчитися виконувати домашнє завдання самостійно, показуючи батькам тільки готовий результат.

Незмінним повинні залишитись тільки інтерес і увага до життя Вашого маленького школяра!

   Адміністрація гімназії звертається до батьків з проханням постійно контролювати виконання учнями вимог щодо зовнішнього вигляду. Ці вимоги співпадають з державною політикою України у цьому питанні. Крім того, дані вимоги допомагають правильному вихованню ділової культури та зменшують відповідні видатки батьків.

   Згідно з Указом Президента України від 02.06.1996 р. № 417 «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти», Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.96р. № 1004 «Про запровадження шкільної форми для учнів середніх закладів освіти» учень повинен з’являтися до школи у формі, яка є обов’язковою. Шкільна форма учня Андрушівської гімназії має встановлений зразок, затверджений протоколом спільного засідання педагогічної ради, батьківського комітету та учнівським парламентом.

 

Вимоги до зовнішнього вигляду учнів

 


Щоденний одяг для занять (хлопці):

  • для учнів 1-7 класів діловий костюм: піджак зеленого, брюки чорного кольору
  • для учнів 8-11 класів діловий костюм чорного кольору
  • Сорочка біла або однотонна світлого кольору
  • Краватка чорна або однотонна стриманого кольору
  • Туфлі (не кросівки)

Зміни, які допускаються взимку, при низькій температурі:

  • Легкий светр (гольф) під піджак.
  • Жилет (на сорочку під піджак).

Зміни, які допускаються влітку, при високій температурі:

  • Біла сорочка з коротким рукавом (не футболка) без піджака.
  • Літні відкриті туфлі.

Щоденний одяг для занять (дівчата)

  • Для учениць 1-7 класів діловий костюм (жакет зеленого кольору та спідниця без розрізів до коліна чорного кольору; жакет зеленого кольору та брюки (не джинси та не stretch – модель) чорного кольору; жакет зеленого кольору та сарафан чорного кольору) .
  • Для учениць 8-11 класів діловий костюм чорного кольору (жакет та спідниця без розрізів до коліна, жакет та брюки (не джинси та не stretch – модель) чорного кольору, жакет та сарафан чорного кольору) .
  • Блуза біла або однотонна світлого кольору (не футболка або майка).
  • Туфлі (без підборів або невисокий каблук, платформа помірної висоти, не кросівки).
  • Колготи тілесного або темного кольору.


Зміни, які допускаються взимку, при низькій температурі:

  • Легкий светр (гольф) під жакет.
  • Жилет (на блузу під піджак).

Зміни, які допускаються влітку при високій температурі:

  •  Блуза з коротким рукавом (не футболка) без жакета.
  • Літні відкриті туфлі.

Важливо:

  • Шкільна форма має бути бездоганно випрана та випрасувана.
  • Учні 1- 11 класів повинні мати в школі змінне взуття. Воно має бути чистим.
  • Учень повинен мати чисту носову хустинку, гребінець.
  • Учень зобов’язаний слідкувати за чистотою тіла, рук, зубів, носа, вух.
  • У другій половині дня (під час роботи групи подовженого дня) для 1-5 класів дозволяється зміна ділового одягу на одяг довільно спортивного стилю.


Одяг для занять фізичною культурою:

  • Спортивний костюм.
  • Футболка.
  • Кросівки або кеди.
  • Змінні шкарпетки.
  • Стрічка або заколка для довгого волосся.

Доповнення при заняттях взимку на свіжому повітрі:

  • Спортивний капелюх
  • Куртка або додатковий спортивний костюм
  • Рукавички

Категорично не дозволяється:

  • Мати неохайне довге волосся, фарбувати його.
  • Мати довгі нігті або вкривати їх лаком яскравого кольору.
  • Накладати макіяж на обличчя.
  • Носити прикраси (крім пари невеликих сережок для дівчат)
  • Використовувати на території школи значки політичних партій та релігійних конфесій
  • Не допускається вживання нецензурних слів.
  • У школі категорично забороняється палити.

 

 

2010 - 2015 © Андрушівська гімназія